Вороги бджіл та шкідники бджіл

У бджіл є кілька видів ворогів та шкідників, які при значному розмноженні завдають значних збитків бджільництву. До ворогів належать щурка золотиста, бджолоїд, шершні, оси; до шкідників — велика і мала воскова міль, мурашки, метелик «мертва голова», гризуни.

Щурка золотиста поширена в придніпровських районах. Вона виводить пташенят в норах, видовбаних в підмитих й зсунутих крутих схилах річок. В зимовий період живиться бруньками абрикоса, тому її багато в південних районах на великих площах, де вирощують абрикос. Восени великі зграї щурок налітають на пасіки і поїдають льотних бджіл. Щурку золотисту занесено до Червоної книги, і знищувати її гнізда та відстрілювати птахів заборонено. В радгоспі ім. Фрунзе Херсонської області ловили щурку і записували на магнітофоні її крик. Магнітофон включали при польоті чергової зграї щурок. Крик зляканої щурки відганяв щурок з пасіки.

Бджолоїд, або  філант, масово з’являється на піщаних ґрунтах Чернігівської, Сумської та інших областей. В роки масового розмноження знищує значну кількість льотних бджіл. Основними заходами боротьби є засипання нірок, де виводиться філант, кочівля пасік у місцевості, де він трапляється нечасто.

Шершні проникають у вулики і забирають мед. Заходи боротьби — знищення гнізд, відловлювання дорослих комах.

Оси. Зимує одна матка. Влітку створюють великі сім’ї. Гнізда будують у вигляді кількох круглих однобоких стільників, один над одним горизонтально. Гніздо покривають плівкою з такого ж матеріалу, що й стільники. Розміщують гнізда на дахах будівель, у прибудовах до них та в інших, захищених від непогоди місцях. Восени при зниженні температури до 8— 10 °С, коли бджоли стають малоактивними, оси проникають у вулики і забирають мед із стільників. В окремі роки оси масово розмножуються і завдають значних збитків бджільництву. Основними заходами боротьби з осами є знищення гнізд, відловлювання дорослих ос за допомогою пляшок, на третину наповнених водою, розбавленою соком плодів з цукром або медом. Оси відчувають запах, залазять крізь шийку в пляшки, а вибратись з них не мають змоги і гинуть у воді. З пляшок їх виливають з водою і знищують або закопують у землю.

Мурашки живуть великими сім’ями. Вони будують гнізда і на пасічних точках, під вуликами, проникають у вулик, де виводять личинок і забирають мед. Заходи боротьби різні. У лісах, лісосмугах і парках під пасічний точок вибирають таке місце, де немає гнізд мурашок. Вулики ставлять на підставки, ніжки яких вставляють у коробки, в які наливають воду або гас. Поверх утеплення вулика кладуть аркуш паперу, на який натрушують листя часнику, томатів, запах яких відганяє мурашок. Якщо на сім’ю нападає багато мурашок, підбирають іншу сильну сім’ю, де їх немає. В наступний льотний для бджіл день обом сім’ям надають одного запаху, а потім вулики міняють місцями. Бджоли стійкої сім’ї відженуть мурашок.

Метелик «мертва голова» досить великий. У стадії імаго він проникає у вулик і забирає мед з комірок стільників. Заходи боротьби — насамперед знищення метеликів, а в тих місцевостях, де їх багато, льоток перегороджують пластинкою із зубцями, крізь яку бджоли проходять, а метелик — ні.

Воскова міль (велика і мала). Самки обох видів відкладають яйця, з яких виводяться личинки, які згодом перетворюються на лялечки, а останні — на дорослих комах. Самки відкладають яйця в гнізді бджолиної сім’ї, переважно на дні в смітті, де є воскова трухла, а також на стільниках. Личинки, які виходять з яєць, роблять ходи на комірках з розплодом, трохи піднімаючи кришечки. Бджолині лялечки, пошкоджені личинками молі, не розвиваються, бджоли розпечатують їх і видаляють з вулика. Це призводить до ослаблення бджолиних сімей, псування стільників. Личинки, які відроджуються на запасних стільниках, розставлених, як і звичайно, на відстані 12 мм один від одного, звивають кокони, продірявлюють стільники і засновують ці місця павутиною. Такі стільники не придатні для використання, і їх перетоплюють. Для профілактики і боротьби з восковою міллю обкурюють стільники сірчистим газом, розставляють їх на стелажах і в корпусах на відстані 12 мм один від одного з періодичним чищенням ден від сміття і воскових кришечок, видаляють личинки з ходів під час контролю гнізд. Стільники зберігають у спеціальних сховищах або обладнують для цього камеру в одній з кімнат пасічного будинку чи іншого приміщення. Заповнену стільниками камеру герметично закривають і в ній спалюють грудкову сірку на вугіллі з розрахунку 5 г на 1 м3 приміщення. Оскільки газ діє на личинок молодшого віку, обкурювання повторюють ще двічі через 10 днів. Обкурюють стільники і в запасних корпусах багатокорпусних вуликів. Для цього ставлять один на один до 10 корпусів, на верхні бруски верхнього корпусу кладуть цеглинки, на які переносять розпалене вугілля, висипають сірку і закривають герметично дахом.

Гризуни. З гризунів найбільшої шкоди бджільництву завдають миші. У рік масового розмноження велика кількість їх з’являється на пасіках. В льотний період бджоли не впускають мишей у вулики, однак з середини вересня, коли бджоли збираються в клуб, а льоток не перекритий решіткою, миші залазять у вулики, гризуть стільники з медом і пергою, поїдають бджіл, які обсипались на дно, та тих, що розміщуються зовні клубу, непокоять сім’ю. Миші залазять також у зимівники та інші приміщення пасіки. Заходи боротьби зводяться до утримання бджіл у відремонтованих вуликах, де льотки перекривають пластинкою із зубцями, розкладання отруєних приманок, виловлювання гризунів. На деяких пасіках тримають їжаків.