Медоноси і пилконоси лісових угідь, парків та полезахисних насаджень.

Раціональний розвиток бджільництва цілком залежить від наявності кормових ресурсів, їх нектаропродуктивності та кількісного складу. Значна частина медоносних рослин росте в лісі. Проте не кожне лісове угіддя багате на медоносну рослинність. Чисті хвойні ліси не мають цінності для бджільництва, бо позбавлені не тільки трав’яного покриву, а й підліску. Вони цінні тоді, коли мають прогалини й вирубки, зарослі малиною лісовою, іван-чаєм, вересом тощо.

Цінними є також ліси, де серед листяних деревних порід зустрічаються липа серцелиста й широколиста, клени, верби. Багато медоносів в таких лісах серед підліску та трав’яного покриву. В листяних лісах під пологом дерев, на вирубках, узліссях, а також в трав’яному покриві багато медоносних рослин, що забезпечують товарний і підтримуючий медозбір. При розміщенні пасіки недалеко від такого масиву бджоли можуть мати безперервний медозбір з весни до осені.

Кількість медоносної рослинності збільшується у міру старіння лісу. При цьому зменшується повнота деревостою і виникають добрі умови для росту підліску та трав’яного покриву. Найціннішими є середньовікові, спілі та перестойні ліси, а також масиви, не вкриті лісом.