UA
Перший повністю розбірний рамковий вулик винайшов вчений бджоляр з Чернігівщини П.І.Прокопович у 1814 р. Рамки у вулик ставили на полиці, як книги в шафі, у 3—4 яруси. Щоб при огляді гнізда бджоли могли перейти з одного стільника на інші, у всіх чотирьох планках робили вирізи на зразок теперішніх роздільників Гофмана. Перехід для матки з гніздових відділень у магазинне перегороджувався роздільною решіткою, виготовленою з дерев’яних лінійок, між ними були проходи для бджіл. З верхнього відділення вулика відбирали стільники масою 2—3 кг. Вони мали вигляд теперішніх секційних рамок, але були більші за розміром. П.І.Прокопович у 1828 р. в селі Митченки відкрив школу, яку через два роки було переведено в село Пальчики біля Батурина кол. Конотопського повіту Чернігівської губернії. У пасічницькій школі у вуликах його конструкції утримували 3000 бджолиних сімей.
М.М.Вітвицький, який завідував пасікою поміщика Кочубея в селі Диканьці на Полтавщині, сконструював в 1828 р. вулик, що розбирався вертикально, складався з кількох надставок і мав вигляд дзвона. Для утримання в ньому бджолиних сімей М.М.Вітвицький розробив спеціальний метод, який лежить в основі утримання бджолиних сімей в сучасному багатокорпусному вулику. Зокрема для того щоб запобігти природному роїнню, другу надставку він підставляв під першу, а під час медозбору третю ставив над першою. Проте до винайдення вощини і медогонки вулики П.І.Прокоповича і М.М.Вітвицького були мало поширені.
Американець Л.Лангстрот у 1851 р. запропонував підвісити вуликову рамку за плечики, а рамки в корпус вставляти зверху. Він встановив також «бджолиний простір» у вулику (відстань від 4 до 9 мм), який бджоли не заклеюють прополісом і не забудовують стільником. Рухома рамка давала змогу ставити її стільник у потрібному місці вулика. На корпус ставили надставку, в яку вміщували рамки для виробництва секційного меду.
Вулик Лангстрота виявився надто малим для розвитку сильної бджолиної сім’ї, тому пасічники почали збільшувати його об’єм. Було звернуто увагу також на те, що бджолина матка відкладає яйця на стільнику еліпсом. Рамки почали робити низькими й широкими. Частина американських пасічників для збільшення об’єму вулика Лангстрота почала збільшувати розміри рамки (Квінбі, Джембо), а інші — збільшувати кількість корпусів (Рут, Ханд). Зокрема, А.І. Рут на корпус вулика Лангстрота поставив такий же другий корпус. При цьому він спростив конструкцію вулика: зняв веранду, зменшив піддашшя, сконструював дно, внаслідок чого вулик став багатокорпусним. Це створювало передумови для розвитку дуже сильної сім’ї, здатної використати великий продуктивний взяток.
Багатокорпусний вулик набув значного поширення після масового виготовлення їх на підприємстві А.І.Рута та застосування кормової надставки, запропонованої в США у 1898 р. Надставку, заповнену стільниками з медом, ставили на вулик рано навесні. Це виключало підгодівлю бджіл і часті огляди сімей. Розміщення бджолами запасів меду у верхніх корпусах дало змогу механізувати його відкачування.
Вулик Ханда складався з кількох низьких корпусів. Догляд за сім’ями бджіл провадили без розбирання корпусів на окремі стільники. Цей вулик був витіснений більш досконалими.
Француз Ш.Дадан сконструював вулик, поклавши в основу розрахунків потребу в стільниках для відкладання маткою яєць, а бджолами — запасів меду і перги. За його розрахунками для сильної сім’ї для відкладання маткою яєць потрібно 9 стільників, для меду і перги — 2. Для вулика Дадан використав рамку великого розміру 475×460 мм. Щоб відбирати з вулика лише мед (без розплоду), Дадан умовно відрізав медову частину стільника, перенісши її в магазинну на піврамку. У вулику рамки можна було розміщувати на холодний і теплий заноси. Корпус став квадратним, і в нього вставляли дванадцятий стільник.У процесі експлуатації цього вулика виявилось, що рамка довгувата, а взимку не вкрита бджолами ділянка стільника пліснявіла. Тому швейцарець Блат відрізав частину стільника, не вкриту взимку бджолами. Так виник вулик Дадана-Блата на гніздову рамку розміром 435×300 мм і магазинну піврамку — 435х145 мм. Коли поставити дві магазинні надставки одна на другу, то в них ввійде гніздовий стільник 435х300 мм. У кліматичних умовах нашої країни вулик Дадана-Блата не повністю задовольняв пасічників. Його переробляли й удосконалювали, пристосовуючи до місцевих умов. Так виникло понад 300 конструкцій цього вулика, найбільш поширеними з яких були вулики Дадана- Блата за Дерновим, з утепленою передньою і задньою стінками. Відомо, що Дадан переробляв свій вулик 30 разів. Удосконалюють його і в наш час.
Деякі вчені бджолярі виготовляли вулики, пристосовуючи рамку до природного вертикального гнізда бджіл у дуплах дерев. Так виникли вулики Левицького, Андріяшева, слов’янський, запропонований Т.Цесельським.
В.Ф.Ващенко сконструював кочовий вулик на рамку француза Лаянса розміром 330×410 мм. Оскільки листи вощини, касети медогонок та інший інвентар вироблялись відповідно до рамки звичайного розміру (435 X Х300 мм), то за пропозицією І.І.Корабльова було введено український вулик на обернену рамку — 300х435 мм. Найбільш вдалим на вузько-високу рамку був кочовий вулик В.Ф.Ващенка з «темною» вентиляцією. На час перевезення вуликів на медозбір стульні рамки закріплювали притискною планкою, кінці якої вводили у пази торцевих стінок. З лівого боку вулика робили втулку, в яку на час перевезення бджолиної сім’ї вставляли раму з дротяною сіткою, а після кочівлі замінювали дерев’яною втулкою. На відстані 50 мм від рами з сіткою ставили глуху діафрагму. До неї збирали гніздові рамки. За рамками ставили раму з дротяною сіткою на весь просвіт рами. При перевезенні вуликів з медом їх часто ставили догори дном. За зразком вулика Ващенка тепер виготовляють український вулик.
З розвитком промислового бджільництва виникла потреба в однотипному вулику. На початку 30-х років Українська дослідна станція бджільництва рекомендувала метод відводків. За цим методом з весни (у травні) формували відводки, а потім (у липні) їх приєднували до основних сімей. За пропозицією В.А.Нестерводського в 1933 р. для радгоспів колишнього «Укрсадвинтресту» виготовляли вулик-лежак на 20 звичайних за розміром рамок. У ньому разом з основною-сім’єю можна було формувати відводок бджіл, а на період головного медозбору бджіл сім’ї і відводка об’єднувати в одну сім’ю. З 1937 р. Броварський завод розпочав масове виробництво таких вуликів.
У зв’язку з інтенсифікацією бджільництва впроваджується у виробництво багатокорпусний вулик. Цей вулик повністю розбірний як вертикально (корпуси), так і горизонтально в кожному корпусі (рамки). Розбірність вулика дає змогу застосовувати різні методи і способи бджільництва. Зимують бджоли в двох корпусах, а навесні освоюють чотири. Завдяки розбірності вулика підготовчі роботи можна виконувати у пасічній майстерні, а на великих підприємствах — у виробничому корпусі. Розмір рамки як у гнізді, так і в магазині дає змогу підставляти в гніздові корпуси для виведення розплоду більш якісні стільники. Вощину у верхньому корпусі або в третьому, розміщеному між корпусами, бджоли відбудовують швидко і більш якісно, ніж у лежаках, зокрема на обернену рамку. При цьому запаси меду можна відкачати із стільників з верхнього корпусу як на кочівлі, так і на центральній пасічній садибі.
Тепер найбільш поширені вулики з рамкою 435×300 мм. В них утримують 80 % сімей, в багатокорпусних — 8, в українських 10, у вуликах інших систем — 2 % сімей. Бджолині сім’ї у вуликах-лежаках розвиваються повільніше, ніж у багатокорпусних. При ранніх весняних взятках запаси меду нагромаджуються у верхній частині стільників, що зменшує їх корисну площу для відкладання яєць маткою. Магазини в лежаках розміщуються з обох боків або з одного — з боку гніздового відділення. Зрідка магазинні надставки ставлять і над гніздовим відділенням. У лежаку, поряд з відділенням, де розміщується бджолина сім’я, протягом тривалого періоду, зокрема навесні, є порожнє відділення. До його заповнення стільниками сім’я витрачає додаткову кількість кормів на обігрівання. При використанні лежаків пасічник витрачає менше фізичних зусиль на розширення і скорочення гнізд, ніж у багатокорпусному вулику. Гніздо можна оглянути відразу, а поруч із сім’єю зручно формувати відводок бджіл.