UA
У загальній еволюції тваринного світу медоносна бджола відрізняється високим рівнем розвитку. Вона досягла третього рівня організації живого, коли життєві процеси не обмежуються кліткою й навіть одним яким-небудь складним організмом. Індивід, відірваний від родини, не знаходить належного середовища, стає непродуктивним, оскільки втрачає різноманітні складні зв’язки з іншими співчленами. У результаті цього порушуються процеси обміну речовин і акти поводження, що веде до його загибелі. Медоносна бджола завдяки суспільному способу життя здатна в багатих медозбірних умовах збирати 450 кг меду на родину за сезон.
Зосередження літної енергії великої кількості бджіл-складальниць дозволяє приносити за день 30-33 кг нектару й протягом короткого часу створювати значні запаси корму, яких вистачає для харчування на тривалий період. Родиною бджола виживає при 50-градусних морозах і витримує спеку до 45 °С. Цей вид став найціннішим серед інших комах у природі й має важливе господарське значення.
Як основний запильник рослин бджола необхідна в полі, саду, лісі, на городах, лугах – скрізь, де є рослини, які виділяють нектар, і є можливості добувати мед.
Медоносні бджоли належать до роду Apis. Схожі між собою пологи (бджоли, меліпони, тригони) поєднують у сімейство бджолиних Api-dae. Близькі до них сімейства джмелів, ос, мурах. Всі вони належать до підзагону жалоносних, у яких загальними є тільки деякі ознаки, зокрема наявність жала. Медоносна бджола належить до загону перетинчастокрилих (Hymenoptera). У перетинчастокрилих на відміну від твердокрилих, лускокрилих та ін. спостерігаються такі загальні риси, як наявність двох пар перетинчастих крил, формування з ротових придатків єдиного органа.
З багатьох таких загонів найбільш численним є клас комах – Insecta. Серед комах багато корисних і шкідливих видів. Їхнє тіло чітко ділиться на три відділи: голову, груди й черевце (до грудей приєднуються три пари ніжок). Клас комах разом із класами павукоподібних, ракоподібних і багатоніжок поєднують у тип членистоногих Artropoda. Відповідно до визнаного в усьому світі бінарною номенклатурою кожний вид тварин позначається в науковій літературі двома латинськими назвами – родової й видовий.
Наукова назва видів запропонована шведським ученим Карлом Линнеєм, а створена їм класифікація покладена в основу сучасної систематики рослинного й тваринного миру. Вид – сама нижча основна систематична одиниця. Особини одного виду характеризуються загальним філогенетичним походженням, однаковим типом обміну речовин і властивими тільки їм морфологофізіологічними й екологогеографічними особливостями, мають природний ареал.
При схрещуванні особини виду дають плідне потомство. У процесі пристосування медоносної бджоли до умов зовнішнього середовища в межах виду формувалися екологічні типи, аборигенні породи й різновиди. У сучасному бджільництві районуються найбільш продуктивні породи, здійснюються добір і розмноження коштовного селекційного матеріалу.
Види бджіл: серед всіх видів бджіл найбільше господарське значення має медоносна бджола. Серед комах ці бджоли найбільш розвинені та організовані й добре пристосувалися до різних кліматичних умов і є найбільш продуктивними при зборі нектару і запиленні сільськогосподарських культур.
З Індії, де вони як вид сформувалися дуже давно, медоносні бджоли поширилися в Африку і Європу. З відкриттям американського континенту вони були перевезені через Атлантичний океан, а півтора сторіччя тому назад бджільництво одержало свій розвиток і в Австралії. У цей час бджільництво розвинене у всіх природно-кліматичних зонах, де є медоносні рослини, а умови сприяють розвитку родин і збору нектару. Родини медоносної бджоли відрізняються досить високою продуктивністю. При оптимальних умовах медозбору сильні родини протягом дня заготовлюють по кілька десятків кілограмів корму, а річний збір меду перевищує 300 кг.
Робочі особини вилітають із гнізда, як правило, при температурі 10-37 С. Інтенсивний політ спостерігається при 15-32 С. Відповідно до особливостей життєдіяльності медоносних бджіл розробляється й впроваджується певна технологія їхнього змісту, розведення й виробництва продукції. Менш поширені інші види бджіл. У Японії, Китаї, В’єтнамі й інших країнах південно-східної Азії розводять і використовують диких індійських бджіл. По продуктивності вони уступають медоносним бджолам. Однак учені вважають і цей вид перспективним у господарському плані.
Два види бджіл – більш індійська й мала індійська живуть тільки в тропіках. Вони будують гнізда у вигляді одного стільника на відкритих місцях. Запас меду в гнізді незначний – до 100 г, іноді більше. Відомі також інші види бджолиних: Меллони, або бджоли, у яких відсутнє жало, поширені в тропічних країнах Америки, Африки й Азії.
Джмелі – дуже розповсюджені види, мають важливе значення в природі й рослинництві. Вони запилюють різні рослини й часто набагато ефективніше, ніж медоносні бджоли. Джмелі, як і медоносні бджоли, живуть родинами, які формуються лише на літній період. Перезимувавши відокремлено в норах і інших захищених місцях, навесні самки починають активну діяльність, заготовлюють корм, виховують потомство й утворять нові родини. Ведуться досвіди по штучному розведенню джмелів з господарською метою.
Оси ведуть аналогічний спосіб життя. У порівнянні з іншими комахами ефективність її обпилювальної діяльності найвища. Останнім часом для неї почали виготовляти штучні гнізда з метою створення необхідного мікроклімату для потомства взимку й поширення її на посівах улітку.
Номія – земляна бджола, що гніздиться в норах на незораних смугах, цілині. Охорона й розмноження номій також сприяють підвищенню врожайності насіння люцерни.