ДИРЕКТИВА РАДИ ЕВРОПИ 2001/110/ЄС від 20 грудня 2001 року стосовно меду

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства та, зокрема, його статтю 37,

Беручи до уваги пропозицію Комісії (¹)

Беручи до уваги висновок Європейського Парламенту (²),

Беручи до уваги висновок Економічного та соціального комітету (³),

Оскільки:

(1)          Існує необхідність у спрощенні певних вертикальних директив, що стосуються продуктів харчування, з метою забезпечення відповідності необхідним вимогам продуктами, які ними охоплюються для того, щоб ці продукти могли вільно пересуватися в межах внутрішнього ринку, відповідно до висновку наради Європейської Ради, яка проходила 11 та 12 грудня 1992 року, підтверджених висновками Європейської Ради, нарада якої відбулася в Брюсселі 10 та 11 грудня 1993 року.

(2)          Директива Ради 74/409/ЄЕС від 22 липня 1974 року щодо гармонізації законодавств держав-членів стосовно меду(4) була виправдана тим фактом, що відмінності між національними законодавствами стосовно визначення меду, різних видів меду та характеристиками, що вимагаються, можуть мати наслідком умови нечесної конкуренції, що призведе до омани споживачів і, таким чином, має прямий вплив на заснування та функціонування спільного ринку.

(3)          Директива 74/409/ЄЕС та її послідовні зміни поступово встановили визначення, різні види меду, які можуть продаватися на ринку під відповідною назвою, виклала загальні правила вмісту та визначила головну інформацію на етикетці з метою забезпечення вільного пересування цих продуктів в межах Співтовариства.

(4)          Для збереження чіткості директива 74/409/ЄЕС повинна бути перероблена для перетворення правил щодо умов виробництва та збуту меду на більш доступні та погодити їх з загальним законодавством Співтовариства стосовно продуктів харчування, зокрема, законодавства стосовно етикеток, домішок та методів аналізу.

(5)          Загальні правила щодо етикеток продуктів харчування, викладені у Директиві 2000/13/ЄС Європейського Парламенту та Ради(5) мають застосовуватися відповідно до певних умов. З огляду на тісний зв’язок між якістю меду та його походженням, є неможливим надати всю інформацію з цього питання таким чином, щоб не ввести споживача в оману стосовно якості продукту. Особливі інтереси споживача стосовно географічних характеристик меду та повна прозорість у цьому відношенні створює необхідність, щоб країна походження, де був вироблений мед, зазначала цю інформацію на етикетці.

(6)          Не слід видаляти пилок або іншу складову меду, доки не будуть видалені органічні та чужорідні речовини. Процес може бути здійснений за допомогою фільтрації. У випадках, коли така фільтрація призводить до видалення значної кількості пилку, споживач має бути поінформований про це шляхом відповідного позначення на етикетці.

(7)          Мед, назва якого містить інформацію стосовно квіткового, рослинного, регіонального, територіального або топографічного походження або спеціальні показники якості не можуть виявити додані види меду. Таким чином  прозорість ринку може бути покращена, маркування відфільтрованого меду та меду призначеного для випічки є обов’язковим для здійснення будь-якої трансакції та загальному ринку.

(8)          Як відзначила Комісія у своєму повідомленні до Європейського Парламенту та Ради від 24 червня 1994 року стосовно Європейського сільського господарства, Комісія може ухвалити методи аналізу для забезпечення відповідності з складовими характеристиками та додатковими особливими заявами для всього ринку меду в межах Співтовариства.

(9)          Бажано взяти до уваги здійснену роботу щодо стандартів нового Кодексу стосовно меду, що пристосований, у разі необхідності, до особливих вимог Співтовариства.

(10)        Відповідно до принципів субсидіарності та пропорційності, встановлених статтею 5 Договору, метою викладення загальних визначень та правил щодо відповідних продуктів та приведення положень у відповідність з законодавством Співтовариства щодо продуктів харчування не може бути в достатній мірі досягнуто державами-членами та може, таким виходячи з природи цієї Директиви, бути краще досягнуто Співтовариством. Ця Директива не виходить за межі того, що є необхідним для досягнення зазначеної мети.

(11)        Заходи, необхідні для здійснення цієї Директиви, мають бути прийняті відповідно до рішення Ради 1999/468/ЄС від 28 червня 1999 року, яке викладає процедуру для здійснення повноважень, покладених на Комісію(¹).

(12)        З метою уникнення нових перешкод до вільного пересування, держави-члени мають утриматися від прийняття стосовно згаданих продуктів національних положень, не зазначених цією Директивою.

УХВАЛИЛА ЦЮ ДИРЕКТИВУ:

Стаття 1

Ця Директива застосовується до продуктів, наведених у додатку І. Ці продукти відповідають вимогам, встановленим у додатку ІІ.

Стаття 2

Директива 2000/13/ЄС застосовується до продуктів, наведених у додатку І, відповідно до наступних вимог:

1. визначення «мед» застосовується лише до продуктів, наведених у пункті 1 додатку І, та використовується у торгівлі для визначення цього продукту;
2. назви продукту, зазначені в частинах 2 та 3 Додатку І, застосовуються лише до наведених продуктів та використовуються в торгівлі для їх визначення. Ці назви можна замінити простою назвою «мед», за виключенням фільтрованого меду, бджолиного меду або стільникового меду та меду призначеного для випічки.

Однак,

(a)          у випадку меду призначеного для випічки, слова «призначений лише для випічки» мають бути розміщені на етикетці біля назви продукту;

(b)          за виключенням фільтрованого меду та меду призначеного для випічки, назви продуктів мають доповнюватися інформацією, щодо:

–              квіткового або рослинного походження, якщо продукт походить цілком або переважно з зазначеного джерела та має органолептичні, фізико-хімічні або мікроскопічні характеристики джерела,

–              регіонального, територіального або топографічного походження, якщо продукт цілком походить з зазначеного джерела,

–              особливих критеріїв якості;

3. Коли мед призначений для випічки використовувався в якості інгредієнта в продуктах харчування, назва «мед» може використовуватися у назві продукту інгредієнту продукту харчування замість назви «мед призначений для випічки». Однак, у переліку інгредієнтів, вживається визначення наведене у пункті 3 додатку І;
4. (а)країна або країни походження, де був зібраний мед, мають бути вказані на етикетці.

Однак, якщо мед походить з більш ніж одної держави-члена або з третьої країни, таке визначення може бути замінене на одне з наступних:

–              суміш меду ЄС,

–              суміш меду з країн , що не входять до складу ЄС,

–              суміш меду з ЄС та країн, що не входять до кладу ЄС,

(b)          З метою виконання Директиви 2000/13/ЄС та, зокрема, статей 13, 14, 16 та 17, характеристики мають зазначатися відповідно до (а).

Стаття 3

У випадку з фільтрованим медом або медом призначеним для випічки, на контейнерах, на упаковках та в документах зазначається чітко повна назва продукту, відповідно до підпункту (viii) пункту (b) частини 2 та 3 Додатку І.

Стаття 4

Комісія може ухвалювати заходи для дозволу на здійснення перевірки відповідності меду положенням цієї Директиви. Ці методи ухвалюються відповідно до процедури, викладеної у частині 2 статті 7. До прийняття таких методів, держави-члени, у разі можливості, використовують міжнародно визнані дозволені методи, як ті, що ухвалені Кодексом, з метою підтвердження відповідності положенням цієї директиви.

Стаття 5

Для продуктів, зазначених у додатку І, держави-члени не приймають національні положення, не встановлюються цією Директивою.

Стаття 6

Заходи, необхідні для здійснення цієї Директиви, що відносяться до питань, наведених нижче, приймаються відповідно до процедури, встановленої у частині 2 статті 7:

–              приведення цієї Директиви у відповідність з загальним законодавством Співтовариства щодо продуктів харчування,

–              адаптація до технічного прогресу.

Стаття 7

1. Комісії надається сприяння з боку Постійного комітету з продуктів харчування (який в подальшому називається «Комітет»), створеного відповідно до статті 1 рішення 69/414/ЄЕС (²).
2. У разі посилання на цю частину, застосовуються статті 5 та 7 рішення 1999/468/ЄС.

Період, визначений у частині 6 статті 5 рішення 1999/468/ЄС, встановлюється на три місяці.

1. Комісія приймає правила процедури.

Стаття 8

Таким чином, термін дії Директиви 74/409/ЄЕС закінчується з 1 серпня 2003 року.

Посилання на Директиву, що втратила чинність, вважається посиланням на цю Директиву.

Стаття 9

Держави-члени ухвалюють закони, регламенти та адміністративні положення, необхідні для відповідності з цією директивою до 1 серпня 2003 року. Про це вони інформують Комісію.

Заходи застосовуються з метою:

–              дозволити збут продуктів, перелічених у додатку І, якщо вони відповідають визначенню та правилам, викладеним у цій Директиві, які набирають чинність з 1 серпня 2003 року;

–              заборонити збут продуктів, які не відповідають цій Директиві , з 1 серпня 2004 року.

Однак, збут товарів, які не відповідають цій директиві та мають етикетку, надану до 1 серпня 2004 року відповідно до Директиви 74/409/ЄЕС, дозволяється для продажу до закінчення терміну зберігання.

Після прийняття державами-членами цих заходів, вони мають містити посилання на цю директиву або супроводжуватися таким посиланням у випадку їх офіційної публікації. Методи вироблення такого посилання встановлюються державами-членами.

Стаття 10

Ця Директива набуває чинності з 20-го дня її опублікування у Офіційному віснику Європейських Співтовариств.

Стаття 11

Цю директиву адресовано державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 20 грудня 2001 року.

За Раду

Президент

PICQUE