Еспарцет посівний (Onobrychis sativus L.) — трав’яниста багаторічна рослина з родини бобових. Має малооблистнене стебло з прикореневою розеткою листків. Останні складні, непарноперисті. Квітки зібрані у суцвіття. Окремі квітки великі, рожеві або червоні. Плід — нерозкривний біб.

Культивують рослину в багатьох районах України на площі 76 тис. гектарів.

Еспарцет — добрий медонос. Починає виділяти нектар в момент зацвітання і продукує його тим більше, чим частіше й інтенсивніше його вибирають з квіток медоносні бджоли.

Цвіте еспарцет в кінці травня — на початку червця протягом 2—3,5 тижня. Одна квітка еспарцету виділяє від 0,250 до 0,320 мг цукру в нектарі, медопродуктивність 1 га посівів 72—120 кг. При сприятливих погодних умовах сім’я встигає зібрати за день до 4 кг і більше меду.

З еспарцету одержують товарний мед, який має світло-янтарний колір, інколи із зеленуватим відтінком, слабкий квітковий запах, солодкий, приємний смак. Кристалізується через 3—6 міс, кристалізація може бути дрібно- і крупнозернистою. Еспарцетовий мед містить 25—31 % глюкози і 43—48 % фруктози, діастазне число коливається від 15 до 22 одиниць Готе.

Бджоли охоче збирають пилок з квіток еспарцету. Рекомендується промисловий збір бджолиних обніжок під час його цвітіння. З 1 га збирають 168—179 кг пилку.